Eine Textprobe aus
Зразок тексту з
„Ein magisches Geschenk -
Магічний подарунок“
Manchmal gab es auch Momente, in denen Moritz keine Lust hatte, irgendetwas zu tun.
Dann fand er alles entweder langweilig oder traurig.
Es konnte zum Beispiel vorkommen, dass er mit einem Freund draußen spielen wollte, aber der Freund nicht mitkommen durfte oder gar nicht zu Hause war.
Es konnte auch passieren, dass Moritz ein paar Tage lang zu Hause bleiben musste, bis
sein Husten vorbei war.
Es kann doch allerhand passieren, das dazu führt, dass man seine gute Laune verliert, wie zum Beispiel, dass man sich mit einem Freund streitet oder sein Lieblingsspielzeug verliert.
Wenn euch noch nie so etwas passiert ist, lasst es mich wissen.
So war es also auch mit unserem Moritz. Auch er konnte manchmal traurig werden.
In solchen Momenten setzte er sich ans Fenster und starrte in die Weite.
Als die Elfen ihn das erste Mal so sahen, waren sie zunächst verwirrt, und leise traurige Musik erklang im Zimmer.
Draußen vor dem Fenster war alles kalt, feucht und verlassen.
Der Junge beobachtete, wie ein einsamer Nachbar mit seinem alten Hund unterwegs war. Von Zeit zu Zeit riss ein leichter Windstoß die vertrockneten Blätter von den Zweigen ab, und sie landeten zu langsamer Elfenmusik auf dem nassen Gras.
Es war irgendwie traurig, das zu beobachten.
C, D, E, F, G, A und H versammelten sich eilig zu einer Besprechung, und schon kurz danach wurde die Musik allmählich schneller und fröhlicher.
Und noch bevor Moritz es selbst bemerkte, wurde sein Blick nun nicht nur von den fallenden Blättern angezogen, sondern auch von einem leuchtenden Rosenstrauch im Garten eines Nachbarhauses und von den Gartenzwergen, die ihm fröhlich zuzwinkerten.
Und die Blätter fielen nicht mehr einfach nur herab, sondern schwebten
wie in einem Tanz umeinander.
Dann wurde der Blick des Jungen auf zwei Eichhörnchen gelenkt, die vielleicht einfach miteinander spielten oder aber um eine Nuss kämpften. In diesem Moment erklang bereits eine Musik, die übermütig und schnell war, genau wie das Spiel der Eichhörnchen.
Die Elfen und der Junge beobachteten interessiert das ausgelassene Spiel der Tierchen. Irgendwann flog ein Rabe vorbei und stahl geschickt die Nuss aus ihrer Mitte.
Da musste Moritz laut lachen.
Die Elfen waren sehr zufrieden:
Ihr musikalischer Zauber hatte seine Wirkung nicht verfehlt.
Але іноді трапляються й такі моменти, коли чомусь немає настрою взагалі щось робити, навіть гратися. Все здається якимось нудним і сумним.
Таке могло, наприклад, статися через те, що Бодя хотів разом з другом на вулиці погратися, а того немає вдома або йому не дозволили виходити на вулицю.
Нудьга могла прийти і через те, що декілька днів хлопець вимушений був залишатися вдома без прогулянок, поки, наприклад, не мине застуда.
Гарний настрій можна втратити і через якесь непорозуміння з товаришем або через загублену іграшку. Будь-що може статися.
От скажіть, що з вами також таке хоч колись, та було. Якщо ні, обов’язково про це мені повідомте.
Ось так і наш Богдан міг інколи занудьгувати. В такі хвилини полюбляв він сидіти
на підвіконні та вдивлятися вдалину.
Коли ельфи вперше побачили, що Бодя сумує, сидячи біля вікна, вони спочатку розгубилися, і в кімнаті зазвучала така ж сумна музика, як і настрій малюка.
За вікном було холодно, сиро та безлюдно.
Хлопчик спостерігав, як одинокий сусід вигулював свого старого пса. Час від часу легкі пориви вітру зривали пожовкле листя, і воно під тиху повільну ельфійську музику падало
на мокру траву.
Спостерігати за цим було якось дуже сумно.
До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля і Сі замислилися, як би їм відволікти Бодю від похмурих думок та зібралися швиденько порадитися. Вже через хвилину музика непомітно стала змінюватися з сумної на веселішу, з повільної на більш жваву. Бодя і сам того не помітив, як його погляд зупинився на яскравому кущі троянд біля сусіднього будинку.
А ось він вже розглядає садові фігурки веселих гномів, які, як йому здалося, підморгнули.
Та й листя вже ніби й не падало, а кружляло в танці.
Потім увагу хлопця привернули дві білки, які начебто гралися, а начебто ніяк не могли поділити між собою один горіх. Цієї ж миті почулася бешкетна та швидка музика, точнісінько така, як гра цих білок.
Богдану та ельфам спостерігати за ними було дуже цікаво. Якоїсь миті підлетів ворон та спритно поцупив спірний горіх.
Бодя закотився від сміху.
Ельфи були задоволені: їхня музична магія не підвела.
Повернутися на головну сторінку "Ein magisches Geschenk - Магічний подарунок"
Zurück zur Hauptseite von „Ein magisches Geschenk - Магічний подарунок“
geht es